Як умру, то поховайте подалі від школи, На педраді не згадуйте більше вже ніколи, На вінок мені не тратьте ні грошей, ні часу, Бо я знаю, що вчительство не має запасу.
На могилі залишіте які-небудь квіти, А в головах покладіте план самоосвіти, Зошит, ручку і щоденник всуньте мені в руки І згадайте, друзі милі, муки мої муки. Прощавайте назавжди конспекти й шпаргалки, І ви, колеги-вчителі, і вчителяльки!
Не прожив я так, як люди, недосипав ночі, Все над тими зошитами вилазили очі, З’їла школа моє серце і ще пів-печінки, Бо за нею я не бачив ні дітей, ні жінки.
Місцевкому передайте моє шанування, Так путівки й не діждався я на лікування, Ну а завучу скажіте, хай розклад міняє, Бо мене вже на цім світі живого немає… Прощавайте назавжди, двійки і одиниці, І ви, колеги-вчителі і вчителиці.
Директору передайте мою шану й
...
Читати далі »
Переглядів: 610 |
Додав: elrosol |
Дата: 12.03.2014
|
|
|